Ты веришь,значит я существую...
Чорт,чорт і ще сто тисяч раз "Чорт"!
Нема мотивації і бажання щось робити. Через те,що я себе накручую,бо думаю,що хтось відбере у мене те,чого власне і ніколи небуло,бо то все ілюзія, я нічого НЕХОЧУ/НЕМОЖУ робити.
Хех , наближається той період,коли мені прийдеться із шкіри лізти,аби щось тай впихнути у свою голову.
Лінь. Завжди лінь і небажання щось робити.Як це ганебно для мене.Невже я ось та тварюка, якої боюсь і ненавиджу?
Власне так і мало бути.Напевне.
Я звикла до того,що хтось є старший,розумніший із досвідом біля мене і говорить що робити. І я роблю, бо знаю,що так буде вірно. Частково тому,що мені доцільно пояснять користь і шкоду, частково я додумаюсь до цього сама.
Ця впевненість того, що ти комусь потрібний і можеш принести щастя чи щось добре і корисне зробити, і ти відчуєш вдячність тієї людини чи її задоволення від зробленого - то є прекрасно.
Чомусь я неможу робити щось. щоб не отримати з цього задоволення або користі.

Я хочу спокою,тиші і гармонії. Мені здається я знаю, як те створити, щоб отримати насолоду і сили для нових звершень. Але невже це так важко, подарувати мені ту можливість?