Mariko Ichiru
Ты веришь,значит я существую...
Зроби із носка коня - ну і де ж були ці "геніальні" ідеї,коли я була маленька? Приходилось на перших порах задовільнятись патиком від дідової вудки. Далі,коли ще по подвір'ю ходила кобила - мене ще на неї садили і вчили їздити, ну да -скільки ж вудок перевела... Але довго це не тривало. Класично - до першого падіння із коня в пісок біля річки. В тій кобилі явно був злий дух: пронесла мене,несчасну через пів села і швирнула біля річки,бо їй було недовподоби те,що я налякана занадто сильно тягнула за упряж - цей демон живився моїм страхом і помстився. Далі я не ризикнула у подальшому житті осідлати коня. Її продали одному пану на хазяйство.
а зараз я б не проти літом таки поїздити верхи.