21:39 

Mariko Ichiru
Ты веришь,значит я существую...
Чорт!
так просто собі вбити якесь безглуздя у голову, що потім помучаєшся цілий день - а все марно, бо від сліз навіть полегшення небуде.
Якось навчилась із цих причин неплакати - чи то мої сльози дорого коштують і їх варто заслужити чи то якось нехочеться позбуватись рідини таким чином...

Так вот мовчки пройдеш ледве торкаючись асфальту, щоб поскоріше дістатись місця призначення і непомічаєш стільки всього цікавого - головним чином всіляких людей. Давненько я на них незадивлялась. Хтось попудрив добряче мізок, що час на це неварто витрачати, але із цих задивлянь можна багато чого навчитись. Було б бажання , бо кожен сам вирішить, що йому потрібне у інших: хтось побаче свої недоліки, і це змусить знову задуматись над методами їх виправлення, хтось побаче ситуацію, у якій він перебуває стороннім оком, і це його спонукає до шляху її вирішення, хтось вхопить новий образ чи історію твору або картини, а хтось просто буде іти і насолоджуватись тим, що ці люди є і вони поряд. Будуть деякі, які дивитимуться на оточуючих як на м'ясо для биточків, деякі дивитимуться і отримають іще один зайвий доказ того, що це лише тварюки, які несмислять для чого вони існують, а сенсом життя вбачають матеріальні цінності, хтось упевниться у своїй мнимій досконалості над цими людьми...
А що, власне, я бачу у них? Чи то від емоцій дня здебільшого залежить і від тих думок, якими зайнята голова, але картини бувають доволі різними. Іноді навть жахливими настільки, що боляче усідомлювати це.

Останнім часом хочеться спати. Завжди спати. Сонце адекватно неможу сприймати - воно є причиною тієї щоденної сонливості. Ніч приходить і мені стає краще. Прикро, що день немає 72 годин, 48 із яких були б ніччю.

Дуже прикро за день сьогоднішній. Нехочу вірити в це, але доказ на одежі все ж таки долив масла у огонь. Я раніше мала всілякі підозри, а мозок мій малював гидкі картини усіляких "рамантішностєй" . Хоча це все через мою невпевненість у собі і зайві комплекси та прискіпливі пошуки усіляких недоліків.
Прийде час, коли я невитримаю, і.... краще, що він неприходив...

Бачу, що багато чого є марним і із цим потрібно щось робити... і все ж таки : мені ще досі хочеться крові і свіженького мясця...
Тримаючи причинний предмет, думаю : чи варто?

URL
   

Monde des ombres

главная