Ты веришь,значит я существую...
То настрою небуло,то бажання...То похорон,то христини.А що далі?Весілля,потім знову похорон?Життя,можливо,стало занадто одноманітним,та я із своїм намаганням знайти позитив у всьому перемагаю напади поганого настрою.Ось сьогодні на прес-конференції,коли була потрібна англійська стриманість(ібо я представляла цю країну) я намагалось всім своїм виглядом довести,що батько у мене таки француз або німець xD))
але ж так облажатись із питанням може тільки Ичиру...
Журналіст:
-Чому на півночі англії відсутні проблеми із водопостачанням?
Я:
- .....кхем-кхем....
Журналіст:
-Тому що із-за особливостей клімату..
Я : (дійшло називається)
-Бля,там же дощ йде...
ібо всі зате посміялись...
Вот на тому тиждні було веселіше.Прийшло я в неко-мімі.Шоковані студенти дивились на мене очима по 5 копійок.
потім один студент видав:
-Іди подивись.Оно тоє неко.(ну ясне діло,я розповідала що це таке у мене на голові,і що це не роги)
Далі втикання на мене,на вуха,на мене..
-І щоб ти мені потом не казав,що в мене глюки.

@музыка: КиШ - гробовщик

@настроение: гарно надумане

@темы: представник Англії,неко-мімі