Efficiut Daemones, ut guae non sunt, sic tamen duasi sint, conspicienda hominibus exhibeant.
URL
  • ↓
  • ↑
  • ⇑
 
01:46 

Ты веришь,значит я существую...
Зроби із носка коня - ну і де ж були ці "геніальні" ідеї,коли я була маленька? Приходилось на перших порах задовільнятись патиком від дідової вудки. Далі,коли ще по подвір'ю ходила кобила - мене ще на неї садили і вчили їздити, ну да -скільки ж вудок перевела... Але довго це не тривало. Класично - до першого падіння із коня в пісок біля річки. В тій кобилі явно був злий дух: пронесла мене,несчасну через пів села і швирнула біля річки,бо їй було недовподоби те,що я налякана занадто сильно тягнула за упряж - цей демон живився моїм страхом і помстився. Далі я не ризикнула у подальшому житті осідлати коня. Її продали одному пану на хазяйство.
а зараз я б не проти літом таки поїздити верхи.

00:26 

Ты веришь,значит я существую...
20:56 

Ты веришь,значит я существую...
Непогана осінь., як на мене...

23:52 

Ты веришь,значит я существую...
..існуємо якимось чином.
все майже добре та стабільно...

23:41 

Ты веришь,значит я существую...
Время лихих последствий .

..

URL
22:59 

Ты веришь,значит я существую...
Щось запахло мені мертвячинкою, ато не є добре.

Хоча мертвий кіт на дорозі може залишити такий великий слід у моїй підсвідомості, але ж не настільки яскраво.

20:42 

Ты веришь,значит я существую...
Літо - чудова пора, щоб сотню разів здивуватись і розчаруватись.
Іще коли покинула місто тиждень тому - знала, що поїздка добрих наслідків не матиме. Занадто багато інформації, над якою потрібно думати. Занадто багато повинностей, які чорт забрай - потрібно виконувати.
Все те, що відноситься до категорії " не дуже особисте" - я колись могла б розповісти. Тепер - ні. Власне мені нічого не залишається.

Я розумію, що варто багато чого змінити : чи конкретні речі чи як мізерне - поглянути на світ знову " по-іншому", можливо тоді я притрусь із навколишнім...

Маю час до вересня, щоб навчитись танцювати. Бал все ж таки. Я неможу піти туди, якщо незнатиму хоча б мінімуму (6-8 танців ( на даний час - я вважаю, що цього досить. Оо). Неохоче стояти біля стіни, коли усі танцюють. Та власне кавалерів, як завжди невистачає. Несчасних осіб чоловічої статі ще за війни перебили, а вони досі не відновили свою "популяцію".
* Сьогодні була у дворі, скоріше випадково, я там завичай надовго не затримуюсь, і бачила гарненький дитсадок дітей - дівчаток штук 11, а хлопчиків всього шестеро. Тому пять майбутніх панночок можуть залишитись без кавалерів. а ще якщо останнні питимуть і куритимуть, то і ті втратять свою біологічну цінність, бо " головастики із патологіями" не є дуже потрібними. А ще пані, яким зась хоч краплю спирту у рота впродовж життя, також мають всі шанси бути икинутими на помийу життя... далі не хочу про це думати. Це марна тема розмов, бо їй мабуть ніколи не буде кінця. А для тих, у кого замість мізків коладовище гнилих нейронів - тим паче: їм вже немає чим обробляти отриману інформацію. *

..

21:54 

lock Доступ к записи ограничен

Ты веришь,значит я существую...
..А вам неварто це знати - довше проживете..

URL
21:23 

Ты веришь,значит я существую...
Це нематиме ніякої користі!

Я зробила велику помилку. Можна все зруйнувати клаптиком бумаги у конверті.
Невже можна було ось так прорахуватись?

Мені набридли скачки по трупах. Чорт! А це ще триватиме довго...


...але наскільки мене вистачить?...

22:39 

Ты веришь,значит я существую...
Чорт,чорт і ще сто тисяч раз "Чорт"!
Нема мотивації і бажання щось робити. Через те,що я себе накручую,бо думаю,що хтось відбере у мене те,чого власне і ніколи небуло,бо то все ілюзія, я нічого НЕХОЧУ/НЕМОЖУ робити.
Хех , наближається той період,коли мені прийдеться із шкіри лізти,аби щось тай впихнути у свою голову.
Лінь. Завжди лінь і небажання щось робити.Як це ганебно для мене.Невже я ось та тварюка, якої боюсь і ненавиджу?
Власне так і мало бути.Напевне.
Я звикла до того,що хтось є старший,розумніший із досвідом біля мене і говорить що робити. І я роблю, бо знаю,що так буде вірно. Частково тому,що мені доцільно пояснять користь і шкоду, частково я додумаюсь до цього сама.
Ця впевненість того, що ти комусь потрібний і можеш принести щастя чи щось добре і корисне зробити, і ти відчуєш вдячність тієї людини чи її задоволення від зробленого - то є прекрасно.
Чомусь я неможу робити щось. щоб не отримати з цього задоволення або користі.

Я хочу спокою,тиші і гармонії. Мені здається я знаю, як те створити, щоб отримати насолоду і сили для нових звершень. Але невже це так важко, подарувати мені ту можливість?

14:04 

Ты веришь,значит я существую...
В том,что я еще жива, я должна быть благодарна своей лени : мне впадло купить веревку и мыла, и пойти искать подходящее дерево в лесу. А главное - я незнаю какой именно лес мне подойдет....

00:51 

Ты веришь,значит я существую...
Хм..
Велика пауза у всьому, що мене оточує. Нерозумію навіщо мені це все і чи правильний я обрала шлях?
Якось лячно прорватись крізь стіну тих, хто так жорстоко відштовхує тебе назад, наче глузує із тебе...Хчеш зробити ривок, але у голову лізуть думки, що там за тією межою чекає набагато жорстокіший світ і моє бачення його кардинально зміниться. Я змінюсь. Інакше неможна, інакше невиживеш. Супроводжує постійний страх за себе - чи зможу я йти далі, чи не зламаюсь на пів дорозі? Дивно якось стояти однією ногою на мості і вагатись перейти його. Ба,коли для тебе все ще поки в тумані.
Та й набридло якось ходити по колу і заглядатись у сторону такого жаданого міста. А ще думати - чи це все мені потрібно...

неварто,можливо, уваги...

00:28 

Ты веришь,значит я существую...
Було б добре стирати із життя непотрібні моменти, як на дайрику записи.

Біда в тому, що у більшості небуло би що згадати...

21:39 

Ты веришь,значит я существую...
Чорт!
так просто собі вбити якесь безглуздя у голову, що потім помучаєшся цілий день - а все марно, бо від сліз навіть полегшення небуде.
Якось навчилась із цих причин неплакати - чи то мої сльози дорого коштують і їх варто заслужити чи то якось нехочеться позбуватись рідини таким чином...

Так вот мовчки пройдеш ледве торкаючись асфальту, щоб поскоріше дістатись місця призначення і непомічаєш стільки всього цікавого - головним чином всіляких людей. Давненько я на них незадивлялась. Хтось попудрив добряче мізок, що час на це неварто витрачати, але із цих задивлянь можна багато чого навчитись. Було б бажання , бо кожен сам вирішить, що йому потрібне у інших: хтось побаче свої недоліки, і це змусить знову задуматись над методами їх виправлення, хтось побаче ситуацію, у якій він перебуває стороннім оком, і це його спонукає до шляху її вирішення, хтось вхопить новий образ чи історію твору або картини, а хтось просто буде іти і насолоджуватись тим, що ці люди є і вони поряд. Будуть деякі, які дивитимуться на оточуючих як на м'ясо для биточків, деякі дивитимуться і отримають іще один зайвий доказ того, що це лише тварюки, які несмислять для чого вони існують, а сенсом життя вбачають матеріальні цінності, хтось упевниться у своїй мнимій досконалості над цими людьми...
А що, власне, я бачу у них? Чи то від емоцій дня здебільшого залежить і від тих думок, якими зайнята голова, але картини бувають доволі різними. Іноді навть жахливими настільки, що боляче усідомлювати це.

Останнім часом хочеться спати. Завжди спати. Сонце адекватно неможу сприймати - воно є причиною тієї щоденної сонливості. Ніч приходить і мені стає краще. Прикро, що день немає 72 годин, 48 із яких були б ніччю.

мовчки..

16:04 

Ты веришь,значит я существую...
А мені останнім часом стало дуже добре. Я шукаю те "добре" , повсюди, де можна тільки знайти.
Дуже хочеться спокою і відпочинку, бо бувають моменти, що незнаю навіщо і куди так поспішаю, або навіщо я те чи інше роблю. Хочеться гармонії, особливо, коли створену тобою "беруть покористуватись". Хочеться фіалок у маленькій вазочці на робочому столику, хочеться червоних троянд і гарячого шоколаду та ще суцільної темряви у кімнаті... Музики хочеться живої, щоб змогла подарувати одухотворення усім клітинам мого тіла...
А ще я хочу жасміну. Наврят чи він зацвіте до наступних вихідних. Сьогодні була на батьківщині - зараз відчуваю себе " холодцем у банці, яку везли з Івано-Франківська до Алушти"... Хоча у плані духовному і вже далі мені по - янгольськи добре.
Немає ніякого бажання щось робити, хоча після чашки кави і вівсяного печива можливо з'являться стимули до дїй.
Давно я вже нічого неписала. Свою "Мертву фантазію" закинула і навіть у її сторону не дивлюсь від нового року, на те вона і мертва, щоб ніколи не бути відродженою і завершеною. У віршах ставиться велика пауза - змістовного або скоріше того, що мені б подобалось давненько не проситься на бумагу. Чи то немає вражень,щоб щось писати, чи то невдосталь того,що знаю на цей час, чи то прийшов час, коли це відійшло у минуле.

думки

21:00 

Ты веришь,значит я существую...

19:54 

Ты веришь,значит я существую...
Ибо только коньяк и плитка рошеновского шоколада с орехами смогли сделать мне хорошо. Они мои друзья. А эсли это так, то значит на больше я незаслужила.
Это я виновата своим отношением к людям рушу себе жизнь. Так мама говорит, а мне на это плевать. Мне на все плевать - это тоже она говорит. Я это заслужила. Надеюсь субота меня хоть чем-то порадует. Надеюсь.
Идти мне завтра в музей? Хочется только ее увидить...

Скоро будет праздник - мы будем кушать конфеты и нести по две гвоздички. Это тебе так просто с рук не сойдет.
Я предупредила, значит моя совесть чиста.

22:18 

Ты веришь,значит я существую...
А ми іще подивимось, що з того вийде?




А чи варто це робити?
І наскільки я є відкритою та пристосованою до спілкування: як нового так і давнього?
І чи можу я стати "на голову вищою за себе"?

21:00 

Новий запис у старому світі.

Ты веришь,значит я существую...
Захотілось мені почитати Костенко, і так добре було це зробити. Ці вірші, які мають великий вплив на мене, які чудово передають ті різні стани душі, які мені наврят чи передати...
Ці вірші - мій настрій насьогодні.



Я знаю - все буде добре.
Ми сильні і все зможем.
Це нас не зламає...
Ми разом..

21:25 

Были тут и мыслители и бунтари...

Ты веришь,значит я существую...

Monde des ombres

главная